Батькам

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків

Італійка Марія Монтессорі чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70-ть років її ім’я було забуте у східній Європі і згадувалося лише в працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути і академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах.

Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів.

Читайте також: Про педагогіку Марії Монтессорі

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані.

4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.

2.Спільна діяльність членів сім’ї.

3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4.Спільний життєвий світогляд.

5.Оптимістичні настрої родини.

6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.Шанування членів родини, повага до старших.

8.Бережливе ставлення до природи.

9.Активна участь дітей у сімейному житті.

10.Відсутність насилля в родині.

11.Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.


ЯК УНИКНУТИ ПОМИЛОК, ПРАЦЮЮЧИ З УЧНЯМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НАД ВИКОНАННЯМ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ?

Пам’ятка для батьків
1. Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.
2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 - 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.
3. Привчати дитину сiдати до роботи без нагадувань.
4. Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 - 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.
5. Навчити дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.
6. Навчити видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному.
7. Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.
8. Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.
9. Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!
10. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого.
11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 - 3 разiв на тиждень.
12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.
Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно вмикати його ранiше, нiж будугь виконанi усi завдання. Якщо дитина дивиться телевiзор пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тiльки дитячi передачi.

Як робити уроки з першокласником?

Ось парадокс! Крихітка так готувалася до школи і з нетерпінням чекала першого вересня, а через місяць вона не хоче ходити на заняття і погоджується робити уроки лише під пильним наглядом батьків. Що ж сталося? Чому маля не хоче вчитися? В небажанні дітей вчитися винні насамперед самі батьки. Саме вони, діючи з самих кращих спонук, відбивають у дитини потяг до знань.
Перехід від дошкільника до першокласника - величезна подія в житті шестирічного маляти і його батьків. Перший дзвінок, перша вчителька, перше домашнє завдання, перші перемоги і перші невдачі... З першого шкільного дня навчання стає обов'язком, і маляті потрібний час, щоб пристосуватися до змін, що сталися. Подальша успішність і прагнення вчитися закладаються саме в перший шкільний рік. І тут багато що залежить не лише від вчительки, але і від поведінки батьків.
Найпоширеніша батьківська помилка - це прагнення виростити вундеркінда. Ще задовго до вступу до школи дитя освоює велику частину програми першого класу і йому нецікаво зупинятися на досягнутому. Крихітка готовий рухатися вперед, а шкільна програма не дозволяє. Звичайно, батьків теж можна зрозуміти. Їм хочеться, щоб їх маля було най-най і вони стараються щодуху. Але, якщо малюк дійсно геній, то він і без вашої допомоги проявить себе. А звичайній дитині дуже багато вчитися теж шкідливо. Діти швидко втомлюються. І чим більше ви її заставлятимете сидіти за книжками, тим гірше. В цьому випадку маля сприймає навчання, як неприємний важкий обов'язок і погоджується робити уроки лише з-під палиці. Підготовка дитини до школи повинна полягати в розвиткові пізнавальних процесів - уваги, пам'яті, мислення і сприйняття. Не намагайтеся якомога раніше, навчити дитину письму, рахунку і читанню. Все це йому потрібно буде освоїти в школі, причому дуже швидко і легко. Основне завдання батьків - підтримка інтересу до знань в цілому.
Крім того, не варто забувати, що першокласники переживають величезний психологічний стрес. Для дитини почалося нове життя, і вона не в змозі миттєво звикнути до нової ролі. Поставте себе на її місце: новий колектив, замість вихователя - вчителька і нові обов'язки. А батьки замість того, щоб допомагати, починають пред'являти до першокласників дуже високі вимоги і маля фізично не в змозі їх виконувати. Окрім цього дорослі, бояться, що малюк без діла хитатиметься по вулиці, і прагнуть максимально завантажити дитяче дозвілля. Вони віддають чадо в декілька секцій і вимагають від нього неможливого. Не кожен дорослий в змозі задовольнити запити батьківських амбіцій, не кажучи за шестирічне маля.


Найбільш поширені проблеми першого класу:

- дитина не може зосередитися і перескакує з однієї справи на іншу;
- дитині необхідно, щоб його контролювали. Вона не в змозі самостійно впоратися навіть з простим завданням;
- малюку важко просидіти без руху 45 хвилин;
- дитині не подобається вчитися. Її значно більше цікавлять іграшки, а не книжки і прописи.
І спільні поради, як їх здолати Багато батьків, намагаючись привчити малюка до самостійності, не допомагають йому робити уроки, а лише перевіряють вже виконане завдання. Але не кожне дитя в змозі самостійно зробити навіть просте завдання. Буде потрібно декілька місяців, щоб маля зрозуміло, що домашнє завдання це його обов'язок, який треба виконувати. Тому перший час ви повинні м'яко нагадувати маляті, що пора сідати за книжки і допомагати йому, хоч би своєю присутністю.
Неодмінним атрибутом навчання є - шкільне приладдя. Всілякі пенали, зошити, ручки, гумки, теки - першокласник сприймає, як нові іграшки. Тому не економте на цих необхідних атрибутах. Дозвольте дитяті брати участь у виборі шкільного приладдя, вони підтримують інтерес до навчання.
Першокласникові необхідний жорсткий розпорядок дня. Після школи і обіду - дайте малюкові одну-дві години вільного часу. Хай він відпочине, відключиться, пограє, подихає свіжим повітрям. Але не відкладайте домашнє завдання на пізній вечір. Після 17-18 годин зосередженість і здатність сприймати нову інформацію різко знижується. Оптимальний час для виконання уроків 16-17 годин - маля вже відпочило після школи і ще не втомилося грати. Лише не заставляйте його швидко кинути іграшки і сідати за уроки, бо прийшов час. Діждіться моменту, коли дитя відкладе одну іграшку і ще не візьметься за іншу. Якщо ви перериватимете захоплено граючого малюка - виникне протест і необхідність виконання домашніх завдань швидко придбає негативне забарвлення.
Завжди починайте з найважчого, поки увага на висоті. А те, що дитині знайоме з дитячого саду (наприклад, малювання) він зуміє зробити і після того, як крива зосередженості піде на спад.
Якщо у дитини щось не виходить, допоможіть йому на проміжних стадіях. Лише не варто робити за нього домашнє завдання цілком. Плавно підведіть малюка до вірного вирішення, але остаточну відповідь він повинен дати сам. В кінці обов'язково похваліть: "Ось бачиш який ти молодець. Я тобі лише трохи допомогла, і ти сам вирішив цей складний приклад". Тоді у дитини з'явитися позитивна установка "Я сам все можу".
Частіше хваліть малюка, за будь-яку перемогу і не акцентуйте увагу на невдачах. Якщо крихітці легко дається рахунок і не виходить правопис, то розповідайте йому, як він здорово рахує, а якщо він старатиметься, то обов'язково навчиться так само добре писати. У ваших силах вселити маляті волю до перемоги. Не обзивайте маля смішними прізвиськами, якщо він щось погано робить (наприклад, "курка криволапа"), щоб уникнути вашого кепкування дитя взагалі перестане писати або змириться зі своїм прізвиськом і не захоче красиво писати.
Якщо дитина регулярно просиджує над домашніми завданнями на 30-40 хвилин більше, ніж рекомендується, запропонуйте йому допомогу (підкресліть кольоровим олівцем букви/цифри, виліпіть з пластиліну або намалюйте на піску, поясніть іншими словами). Якщо ситуація не покращується, має сенс поговорити з фахівцями (шкільним психологом, педіатром). У деяких дітей процес формування тонкої моторики, яка необхідна для навчання, закінчується лише до 8 років. Такого малюка рекомендується не тягнути вперед, а навпаки ще на рік залишити в підготовчому класі. Краще втратити один шкільний рік, чим втратити бажання вчитися.
Не забувайте, що багато чого залежить і від генів. Якщо ви не відрізнялися в школі хорошою успішністю і насилу отримали атестат, то не вимагайте від свого маляти неможливого. Хай краще у вас виросте твердий трієчник, а не замучений зубрінням відмінник. Гріш ціна знанням, які насильно вбиті дитині.